ТОРЖО́К, жка́, ч., заст. Зменш. до торг1 3. Старі сидухи й перекупки гнали їх [пашів] кочергами через торжок і вигнали за браму з города (Н.-Лев., IV, 1956, 35); Раніше [до XVII ст.] дрібні торжки, що виникли в містах та деяких великих селах, були мало зв’язані один з одним (Іст. СРСР, І, 1956, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 204.