ТОРОХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. торохті́ти та звуки, утворювані цією дією. Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (Фр., VII, 1951, 348); Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. — Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (Головко, І, 1957, 58); Вже стемніло, коли Олена почула торохтіння воза і дзеленькання дзвоників (Томч., Жменяки, 1964, 152); Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (Дор., Не повтори.., 1968, 245); Торохтіння цвіркунів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 208.