ТОРПЕДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Атакувати торпедою, завдавати ударів торпедами. Одного разу він [есмінець] вдало торпедував крейсер, одночасно витримав бій проти трьох міноносців і вернувся неушкодженим (Трубл., Шхуна.., 1940, 15); Він розповів, що наш підводний човен торпедував два німецькі транспорти (Ткач, Моряки, 1948, 15).
2. перен. Ворожими діями, протидіями зривати що-небудь, не допускати здійснення чого-небудь. Торпедувати нараду у верхах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 209.