ТО́СКНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що ту́жний, тужли́вий. Дні тягнулися тоскні і безпросвітні, і саме в один з таких днів біля вокзалу зустрівся Клаві Андрій Перекат (Собко, Нам спокій.., 1959, 22); Все сидить коло вікна, — на руку схилилась, тоскними очима дивиться в степ (Вас., Вибр., 1954, 43); Повертаючись до монастиря, почули вони тоскний рідкий дзвін (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).
То́скний біль — щемливий біль. Йому стало холодно. Задріботіли зуби, тоскний біль здушив.. голову (Мик., II, 1957, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 211.