ТОЧКО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́.
1. Який складається з точок (у 1 знач.). Точкова лінія; Точковий орнамент.
2. спец. Який має вигляд точки (у 1 знач.), точок; дуже малий за розміром. Сила, з якою взаємодіють два точкових заряди, прямо пропорціональна величинам зарядів, обернено пропорціональна квадратові віддалі між ними (Курс фізики, III, 1956, 9); Точкова корозія.
3. спец. Спрямований на окремі місця, точки поверхні; який діє або виявляється в окремих місцях, точках. Точкове зварювання.. застосовується для зварювання тонких листів, коли немає потреби в щільності шва (Практ. з машинозн., 1957, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 216.