ТРАК, а, ч., спец. Кільце гусениці трактора, танка тощо. Клацаючи натертими до блиску траками, вони [танки] летять на батарею (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534); Від озера до озера, з села і до села Під траками бульдозера дорога пролягла (Дор., Єдність, 1950, 71); Трактор гінко виїжджає з розчинених навстіж дверей майстерні. Він весело вицокує траками гусениць (Рад. Укр., 11.I 1973, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 225.