ТРАМПЛІ́Н, а, ч.
1. Спеціальне пристосування (іноді природна гірка) для відштовхування під час спортивних стрибків, що збільшує їх довжину та висоту. Крім лижних гонок, у 20-х роках почали проводитись змагання із стрибків з трампліна і слалома (Спорт.., 1958,102); Цікаво проходили змагання із стрибків у воду з трампліна (Рад. Укр., 20.VІІІ 1951, 4); * У порівн. Максим коротко розбігся і з дивовижною легкістю піднявся в повітря. Бокове сальто — одне, друге і навіть третє! Маркові перехопило подих. Сам він робив цей важкий номер дуже рідко.. Але робив він його на тирсі. Тирса пружинить, як трамплін (Ткач, Арена, 1960, 72).
2. перен. Опора, вихідний пункт для яких-небудь дій. Маючи його [будинок готелю] в своїх руках, батальйон, власне, мав би своєрідний зручний трамплін для того, щоб оволодіти новим кварталом (Гончар, III, 1959, 248); Крим був йому [ворогові] потрібен як трамплін для дальшого стрибка на Кавказ і Закавказзя (Кучер, Голод, 1961, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 228.