ТРЕНО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до тренува́ти; // трено́вано, безос. присудк. сл. Надто добре було треновано Ніну, щоб вона дала обігнати себе в такому змаганні (Собко, Стадіон, 1954, 126).
2. у знач. прикм. Який пройшов добре тренування; розвинений, вправний. Тренована людина не тільки може довгий час існувати в умовах невагомості, а й зберігає працездатність (Рад. Укр., 5.IX 1962, 3); // Добре розвинений систематичним тренуванням. Найменшу зміну в навантаженні треноване вухо експлуатаційника помічає за гулом генератора (Рад. Укр., 30.VII 1962, 3); Тренована пам’ять.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 245.