ТРЕТИ́НА, и, ж. Одна з трьох рівних частин чого-небудь. Треба було, щоб аж дві третини всієї громади згодилися продати землю, а коли до двох третин не ставало, то й не вільно продавати (Гр., II, 1963, 377); Зараз біля дверей направо стояла велика піч із припічком, що займала собою майже третину хати (Март., Тв., 1954, 312); А як лишалася ночі третина й заходили зорі, Бурю жахливу неждано наслав із поривчастим вітром Зевс (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 219); Майже третина планети вкрилася буйними сходами нового життя (Рад. Укр., 1.I 1951, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 248.