ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ, а, е. Який не має великого значення; не дуже добрий, посередній; неосновний. Не раз відзначалося, що Шевченка до Жовтня перекладали на російську мову майже виключно другорядні і третьорядні перекладачі (Рильський, III, 1956, 106); Численні персонажі, незалежно від того, були вони основними чи третьорядними, мають свою мовну характеристику (Рад. літ-во, 2, 1961, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 249.