ТРЕТЯЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до третя́к. Дали за нею корову і дві овечки і третячка (Барв., Опов.., 1902, 202).
◊ Третячка́ на зуба́х виграва́ти (ви́грати) див. зуб.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 249.