Що oзначає слово - "триб"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ТРИБ1, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Кос., Новели, 1962, 152).

ТРИБ2, у, ч., заст. Хід, порядок. Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Л. Укр., V, 1956, 337); Доїння відбувається бистро, раз заведеним трибом (Хотк., Довбуш, 1965, 89); // Спосіб життя. — Дасте ви жінці своїм трибом жити, і все пропало, рушиться сім’я (Кол., Терен.., 1959, 229).

Іти́ (піти́) свої́м три́бом: а) іти, відбуватися своїм ходом (порядком). Справи пішли своїм трибом (М. Ол., Леся, 1960, 175); б) іти своїм шляхом у житті. Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом (Мик., II, 1957, 75); Триб життя>́ — те саме, що Спо́сіб життя́ (див. спо́сіб). Ярина знала вже, що батьки її бідніють і хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють, але почувається вже потреба негайної ліквідації інтересів для забезпечення хоч неласого шматка хліба (Коцюб., І, 1955, 156); Поволі обертався знайомий вербівчанам, з року в рік повторюваний триб життя рідного села (Іщук, Вербівчани, 1961, 40); Триб ми́слення — напрям, склад думок. Психологи-фізіономісти твердять, буцім наш інтимний світ, як і триб мислення, характер та фах лишають карб на нашій зовнішності (Літ. Укр., 11.I 1968, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 250.