ТРИ́БА1, и, ж. Класифікаційна одиниця в систематиці рослин і тварин, що посідає проміжне становище між родиною та родом; застосовується для поділу великих родин (об’єднує найближчі роди). Головним об’єктом нашого дослідження був ячмінь, а також представники родів триби ячменевих і триби вівсових (Укр. бот. ж., XIII, 1, 1956, 41).
ТРИ́БА2, и, ж. У Стародавньому Римі у VIII-VI ст. до н. е. — кожне з трьох племен, що становили патриціанську громаду, а з VI ст. до н. е. — кожний із трьох його адміністративно-територіальних округів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 250.