ТРИБІ́ЧНИЙ, а, е. Який має три боки; який відбувається, йде і т. ін. на (у) три боки, з трьох боків. Квартальна забудова села може бути чотирибічною, трибічною і двобічною (Колг. енц., II, 1956, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 250.