ТРИВИ́МІРНИЙ, а, е. Який має три виміри (довжину, ширину та висоту). Прагнення створити найсприятливіші умови для виразного руху акторів привело до використання станків, які б давали можливість користуватися тривимірним об’ємом сценічного простору (Мист., 4, 1958, 8); Майже сім років знадобилося американському дослідникові Макіо Мюрайамі, аби побудувати тривимірну модель молекули гемоглобіну (Наука.., 7, 1969, 21); Тривимірний простір.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 252.