ТРИ́ЗВУК, у, ч. Основний тип акорду, що утворюється з трьох розташованих за терціями звуків. Стеценко охоче вживає притаманну народному багатоголоссю гармонію тризвуків, їх паралелізмів (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 257.