ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. Підсил. до трикля́тий. Він [спеціаліст-рослинник] прочитає цілу лекцію про ці триклятущі паразитарні рослини, що забивають наші врожаї (Вишня, II, 1956, 45); Нещодавно Яремчук подав заяву до партії.. І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 258.