ТРИКРА́ТНИЙ, а, е. Здійснений, зроблений три рази; який повторюється тричі; триразовий. У відповідь на трикратне постукування з-поза дверей пролунав басовитий оклик: — Кого треба? (Рибак, Час.., 1960, 157); Трикратною пальбою з мушкетів і пістолів козаки віддали останню шану одному з найстаріших братчиків Січі (Добр., Очак. розмир, 1965, 116); // Збільшений утроє, потроєний. Точку фотографування треба розміщати від будинку на віддалі, не меншій від трикратної його висоти (Довідник фот., 1959, 71); // Який тричі добився чогось або тричі одержав щось. Трикратний чемпіон.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 259.