ТРИЛО́ГІЯ, ї, ж. Три літературні або музичні твори одного автора, об’єднані спільними героями, спільною ідеєю, єдністю задуму. Він [В. Гюго] сам називає три сих романи [«Знедолені», «Собор паризької богоматері», «Трудівники моря»] своєю трилогією (Л. Укр., V, 1956, 23); Один із кращих творів радянської літератури про події Великої Вітчизняної війни — трилогія Олеся Гончара «Прапороносці» (Вітч., 6, 1966, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 260.