ТРИМА́Ч, а́, ч. Пристрій для тримання чогось. Робочі органи на повідцевих брусах і граділях [культиватора] розставляють в два ряди уступами з допомогою коротких і довгих тримачів (Механ. і електриф.., 1953, 108); Крапля розплавленого скла падає у форму. В цю мить її охоплюють спеціальні тримачі, що нагадують металеві руки (Веч. Київ, 19.VІІ 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 264.