ТРИРАЗО́ВИЙ, а, е. Учинений, зроблений три рази; який відбувається, буває, повторюється три рази; трикратний. Жваво взявся я до праці і зробив за час свого триразового перебування у [селі] Вікні в рр. 1883-1885 силу цікавих витягів з листів та щоденників Федоровича (Фр., І, 1955, 37); В триразовому гудку пароплава звучала стурбованість (Вол., Озеро.., 1959, 64); Протягом літа ланка провела на посівах триразове пасинкування рослин кукурудзи (Колг. Укр., 5, 1958, 18); // Признач., дійсний на три рази. Триразова перепустка; // Який тричі завоював першість у змаганнях з якогось виду спорту. Триразовий чемпіон світу з гімнастики.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 267.