ТРОТУА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до тротуа́р. Я йду тихими тротуарчиками Тельтова, наче околицями далекого Києва (Кол., На фронті.., 1959, 1966); Автобуса.. довелося чекати довгенько. Петро походжав вузьким тротуарчиком (Хор., Місто.., 1962, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 285.