ТРОЦЬКІ́СТ, а, ч. Послідовник, представник троцькізму. Розгром троцькістів та їхніх прибічників — це була друга перемога конгресу. Бо цим ми вийшли на широкий шлях великої масової політики (Тич., III, 1957, 37); Всупереч чітким вказівкам Леніна про створення в районі нейтральної зони регулярних, дисциплінованих частин Червоної Армії троцькісти, що пролізли до штабу дивізії й Реввійськради, намагалися за всяку ціну загальмувати формування цих частин (Скл., Легенд. начдив, 1957, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 286.