ТРОЯ́К, а́, ч., розм.
1. Те саме, що троя́чка. Підійшов [Кесар] до пузатого комода, відкрив шухляду. Порився серед якихось ганчірок, витягнув цілу пачку трояків. У Миколи дух перехопило — він і вдома не бачив відразу стільки грошей (Збан., Курил. о-ви, 1963, 31).
2. Те саме, що третя́к 1. Місяць марець з трояка бика ріг збиває (Номис, 1864, № 412).
3. Те саме, що тро́йка 1. Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись. Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней (Мирний, І, 1949, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 288.