ТРУДНОПРОХІ́ДНИЙ, а, е. Який важко подолати, по якому або через який важко пройти; важкопрохідний. За Моравою одразу починались ліси та болота… Крім легких сорокап’яток, ніяка інша артилерія не переправлялась на цій глухій ділянці фронту з труднопрохідним протилежним берегом (Гончар, І, 1954, 433); На південний захід від Альп розташовані стрімкі і труднопрохідні Піренейські гори (Фіз. геогр.., 6, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 295.