ТРУХЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до тру́хлий. Сумненько трохи у моїй квартирі: голі стіни, голий стіл, три стареньких стільці, ліжко дерев’яне, трухленьке — і більш нічого, а шкільні хати великі (Вас., IV, 1960, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 303.