ТРЯСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і чим. Підсил. до трясну́ти. — А що..? — трясонув його [німецького солдата] Кир за петельки (Тют., Вир, 1964, 534); Трясонути дерево.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 306.