ТРІ́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до трі́пати. Підскочив [горобчик], тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів (Л. Укр., III, 1952, 480); Щось холодне досягло несміло Її руки. У бідної зімліло Від жаху серце. Тріпнула чимдуж. То був кленовий мертвий лист (Мисик, Верховіття, 1963, 88); Катя тріпнула червоними кісничками, замахала руками (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 32); Ніна тріпнула головою. Цур їм пек з такими думками. Казна-що лізе в голову (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 60).
ТРІПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до тріпа́ти. Старий тріпнув Семена по плечу, турнув від себе, щоб глянути, чи добре стоїть на ногах (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 273.