ТРІПОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр., розм. Підсил. до трі́пну́тися. Тріпонувсь Федір Пилипович, наче хлюпнув хтось холодним на нього (Іщук, Вербівчани, 1961, 344); Тріпонувсь орел крилами, Вгору голову підняв (Щог., Поезії, 1958, 409); Біла викохана борода його тріпонулася, горіли в гніві сховані в бровах очі (Ле, Наливайко, 1957, 122); За дверима щось тріпонулося, ніби хто плахтою війнув (Досв., Гюлле, 1961, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 273.