Що oзначає слово - "туалет"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ТУАЛЕ́Т, у, ч.

1. Одяг, убрання (перев. жіноче) Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш пані в туалетах легких поранніх, досить штучних (Л. Укр. III, 1952, 525); — Я прийду. Ви йдіть уперед, я доповню свій туалет й надійду за вами (Коб., III, 1956 177); Ніна Дмитрівна весь туалет мужа знаходила бездоганним (Десняк, Вибр., 1947, 19); Входить Ніна, помолоділа, прекрасна, в ошатному вечірньому туалеті (Кочерга, II, 1956, 293).

2. тільки одн. Наведення порядку в зовнішньому вигляді (вмивання, зачісування, одягання і т. ін.). Юліан, молодий, вродливий панич, власне кінчить [кінчає] туалет перед дзеркалом, розчісує щіткою на голові рідке волосся і розкішні баки, підкручує вуси (Фр., IV, 1950, 444); Завжди пильна до свого туалету, вона й тепер була розчесана, начисто вимита (Тют., Вир, 1964, 424); Став дуже пахнути одеколон: Тайах посвіжила себе після води. Потім тиша. Жінка робила туалет (Ю. Янов., II, 1958, 159).

3. Столик з дзеркалом, біля якого одягаються, зачісуються і т. ін. Вузьке дівоче ліжко, стіл, шафа і маленький туалет складали все умеблювання (Собко, Граніт, 1937, 37).

4. Убиральня (звичайно в громадських місцях). Мене викликали по тривозі. Сталося неймовірне: шпигун виламав в туалеті грати і втік (Мушк., Серце.., 1962, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 308.