ТУГЕ́НЬКО. Присл. до туге́нький. Враз сідла [Трьомсин] коня тугенько, В стремена скочив легенько, Вправо, вліво повертає, В чисте поле виїжджає (Манж., Тв., 1955, 175); Він необачно проговорився вчора, що тугенько посувається в нього алгебра (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 310.