ТУ́КАННЯ, я, ж., розм. Дія за знач. ту́кати і звуки, утворювані цією дією. Ліс.. жив своїм життям — таємничі шерехи, глухе тукання, тоненький писк, жалібний зойк наповнювали його.. хащі (Юхвід, Оля, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 314.