ТУ́ПО. Присл. до тупи́й. Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло… (Сос., І, 1957, 233); Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (Фр., II, 1950, 142); Остап влип у вікно, нудно, тупо позирав на заболочене.. подвір’я (Горд., II, 1959, 320); — Буду вмирати з голоду… буду вмирати з голоду, — тупо твердила [Маруся] собі в душі і не брала нічого до уст (Хотк., II, 1966, 238); У нього ревматизм крутив ноги, і дід болісно прислухався до німого ниття, до раптового наштрикування, яке то гостро, то тупо підпалювало болем його тіло (Гуц., Скупана.., 1965, 9); В кімнаті по-гадючому сичить старосвітський годинник і починає тупо відбивати години (Стельмах, І, 1962, 415).
ТУПО… Перша частина складних слів, що відповідає слову тупи́й у 2 знач., напр.: тупоконі́чний, тупокри́лий, туполи́стий і т.ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 322.