ТУПОДУ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. туподу́мний. Особливо намагався підкреслити свою тямучість, а його [Канушевича] туподумність Бухкало (Коцюба, Нові береги, 1959, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 322.