ТУ́РМАН, а, ч. Те саме, що ту́ркіт1. Зграйка турманів купалася в теплому синьому небі (Перв., Дикий мед, 1963, 428); * У порівн. З радісною перемогою, турманом вилітає [хлопець] разом із торбиною з сіней на вулицю (Вас., Вибр., 1954, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 328.