ТУРНІ́К, а́, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого металевого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина. Від річки повернувся Карпо і одразу попрямував до турніка (Шиян, Баланда, 1957, 145); Хлопці робили вправи на реях і турніках (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 328.