ТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмя́ний. Очі [Максима] були червоні від диму і тусклі, мов скляні (Фр., VI, 1951, 101); Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах (Стеф., І, 1949, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.