ТУ́ТЕНЬКА, присл., діал. Тутеньки. — То-то ж бо я наче нікого не бачила, а я щовечора тутенька туляюся… (Вовчок, І, 1955, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.