ТУ́ТЕЧКИ, присл., розм. Те саме, що тут1. — Хто його зна, яке буде тутечки моє життя… (Н.-Лев., II, 1956, 53); — Вся земля тутечки була начинена свинцем. І досі вириваєм його з поля, наче дике м’ясо (Стельмах, Правда.., 1961, 451); — Що ви, хлопці, — злякано захлипав Йонька. — Я тутечки ні при чім (Тют., Вир, 1964, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.