ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (Н.-Лев., II, 1956, 208); Хитрий сомище не йшов ні на яку принаду: ні на жабу, ні на кусок тухлого м’яса (Донч., VI, 1957, 214); // Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.). — У нас вода не тухла, будете свіжу пити все літо! (Гончар, Таврія, 1952, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 330.