ТУШКА́НЧИК, а, ч. Ссавець роду гризунів, з дуже довгими задніми ногами і хвостом; живе в степах і пустелях. Чудернацькі тваринки тушканчики! Передніми кінцівками та рухами вони схожі на кенгуру, рильце поросяче, хвіст із китицею, як у лева, а задні кінцівки нагадують пташині (Знання.., 2, 1970, 30); Через дорогу іноді перебігали земляні зайці — тушканчики (Донч., Ю. Васюта, 1950, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 331.