ТУШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Варити що-небудь (м’ясо, овочі і т. ін.) у закритому посуді, в дуже малій кількості рідини на слабкому вогні. Більшість продуктів для м’ясних страв обробляють комбіновано — спочатку м’ясо смажать, а потім тушкують (Укр. страви, 1957, 22); Коли траплялося на кухні м’ясо — кидали його просто в борщ або тушкували з картоплею (Збан., Переджнив’я, 1960, 200).
2. Закривати щось, кутати. Очарувала б і ченця, коли б прокляте покривало брівок її не тушкувало (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 331.