ТЬМИ́ТИ, тьмить, недок., перех., заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло. Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим, її орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр., XIII, 1954, 281); Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки (Хотк., II, 1966, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 349.