ТЬО́ТЯ, і, ж., розм. Те саме, що ті́тка. — Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (Мирний, III, 1954, 354); В лице привітний вітер віє. Лети, мій поїзде, лети! Там жде мене моя Марія, і мати, й сестри, і брати. Там жде мене моя бабуся і тьоті тихої любов (Сос., II, 1958, 425); Вечорами до мами приходило кілька тьоть (Смолич, II, 1958, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 350.