ТЬО́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. тьо́хкати 1 і звуки, утворювані цією дією. Лагідне сяяння місяця, тихі розмови, радісні мовчанки під дзвінке тьохкання соловейка.., — все це промайнуло в одну мить в її запаленому мозку (Стар., Облога.., 1961, 61); Тьохкання так напливало й хлюпало з усіх боків, що хлопцеві здавалося, буцім у кожному кущі калини сидить соловей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 334); З левади донеслося буйне соловейкове тьохкання (Речм., Весн. грози, 1961, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 350.