ТЮ́БІНГ, а, ч., спец. Частина збірного водонепроникного циліндричного кріплення підземних споруд (шахт, тунелів і т. ін.), що являє собою чотирикутну криволінійну металеву або залізобетонну плиту великого діаметра. Ходжаєв.. побув у бетонному цеху, де виготовлялися на каркасі з напівстальних прутів лекальні сектори — тюбінги тунельного личкування (Ле, Міжгір’я, 1953, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 332.