ТЮРЕ́МНИК, а, ч. Наглядач у тюрмі. Як мені хочеться взяти перо.. і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував. Клапоть паперу, тільки клапоть паперу… Гей… ви, тюремники! Не можна? (Коцюб., II, 1955, 183); Тюремник вийняв з обшлага розписочку, шанобливо віддав її слідчому (Стельмах, І, 1962, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 334.