ТЮТЮНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до тютю́н 1. Та й до тютюнища [єпископ] привержений, та й до чарки, старий собака, не байдужий (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 335.