ТЮТЮНКО́ВИЙ, а, е, заст. Тютюновий. Чоловік.. смоктав тютюнкові корінці з коротенької люльки (Стор., I, 1957, 250); // Настояний на тютюні (див. тютю́н 1). Тютюнкова горілка; // у знач. ім. тютюнко́ва, вої, ж. Горілка, настояна на тютюні. Ой, час би, Грицьку, нам, ой, час пошануваться: Не все ж нам, братіку, не все парубкувать; Не все з дівчатами гасать і женихаться! І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 335.