ТЯГТИ́СЯ і ТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. тя́гся, ла́ся, ло́ся ; тягну́вся, ну́лася, лося; недок.
1. також чим. Випростуючись, витягаючись або пориваючись, рухатися в напрямку до кого-, чого-небудь, намагатися наблизитись. Рука тяглася до чарки (Мирний, III, 1954, 268); Малюк.. раптом тягнеться до поморщеної дідової шиї (Ю. Янов., II, 1954, 109); — Мамо! — Рученята простягла [Марійка], тягнулась. А мати ніжно горнула до себе, і в очах її блищали сльози (Головко, І, 1957, 93); Кінь тягнувся до свіжої зелені, до води (Тулуб, Людолови, І, 1957, 42); На гілляці стояв на задніх лапах ведмідь, а передніми тягнувся до навислої над ним галузки, де висіли жолуді (Гжицький, Опришки, 1962, 217); Сидячи край столу, він тягся й собі ложкою до одної миски (Цюпа, Три явори, 1958, 7); // рідко, розм. Стояти виструнчившись, навитяжку. — Ти сядь, не тягнися, матросе Журба, — поклав йому руку на плече командир (Кучер, Голод, 1961, 125).
2. Мати здатність розтягатися, збільшуватися в довжину, в ширину. Коли спробувати розірвати лист евкомії, він тягнеться, як резина (Літ. газ., 13.V 1958, 1); // перев. у сполуч. із сл. вгору. Ставати вищим у процесі росту, рости. Коли б був я дубом пишним, Простягав би я галуззя До проміння золотого І тягнувся б вгору, вгору (Олесь, Вибр., 1958, 56); І тягнуться пшениці пружні стебла До сонця вгору (Дор., Єдність, 1950, 7); Сонька тяглася вгору, давно переросла його [брата] (Перв., Материн.. хліб, 1960, 149); Борис підростає, тягнеться вгору (Хижняк, Тамара, 1959, 211).
3. Прилипаючи, в’язнучи від дотику, переміщатися слідом за чимось. Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно, що липким глиняним місивом тяглося за постолами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30).
4. Рухатися, поширюватися легкими, тонкими струменями. Порох од конопель, од мичок тягся в комин, неначе дим (Н.-Лев., II, 1956, 185); Крізь дощаний дах тяглися синюваті стрічки диму, що закучерявлювалися й розпливалися в прозорому повітрі (Чорн.. Визвол. земля, 1959, 194).
5. Будучи прикріпленим, прив’язаним і т. ін. до кого-, чого-небудь, переміщатися за ним. Як приємно.. бачити, Як, з поля повертаючись, Воли ступають, а за ними тягнуться — Зубцями вгору — борони (Зеров, Вибр., 1966, 264); Тягнеться нитка за голкою; // Залишатися після чийогось руху (про слід). Дівча біжить в тяжкім одчаї, Коса їй плечі устеляє, А сльози падають у брід, І кров’ю тягнеться твій слід (Стельмах, V, 1963, 8).
6. Іти, їхати услід за ким-, чим-небудь. На білому, пишному румаку, у многоцінній [дорогій] збруї, виїхав граф Потоцький..; за ним тягся поїзд потужного лицарства (Стар., Облога.., 1961, 34); Коли з другої вулиці вертались школярі на майдан, за ними тягнувся вже довгий хвіст. Діти, молодь, дядьки (Вас., II, 1959, 242); Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба (Вільде, Сестри.., 1958, 110); // Повільно рухатися низкою, один за одним. Через село тягнеться військовий обоз (Головко, І, 1957, 352); В небі тягнулись на північ журавлі і лебеді, зрідка гублячи на землю своє притерте в дорозі пір’я (Стельмах, І, 1962, 185); // Взагалі повільно рухатися (іти, їхати). Стали на прощу люди сходитись. Звідки вже не тягнуться у той Київ щовесни! (Вовчок, І, 1955, 17); Була вже північ. По темних дорогах тяглися з заходу визволені з неволі радянські люди (Довж., І, 1958, 380); Потяг ледве тягся (Досв., Вибр., 1959, 29).
7. Продовжуватися, тривати (перев. довго). Весілля тяглося тиждень (Н.-Лев., III, 1956, 82); Довго тягнеться казка, а там і друга (Гр., І, 1963, 282); Мокра осінь у 1919 році тяглася до грудня, а потім зайшла холодна зима (Панч, Гарні хлопці, 1959, 128); Йому неодмінно треба поговорити з нею. Так далі тягнутися не може. Сьогодні другий день не вийшла Надійка на роботу (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 33); // Минати, проходити (одноманітно, поволі — про час, життя). Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (Кол., На фронті.., 1959, 96); Не любив Полікарп Чугай довгих зимових вечорів.. Вони тягнулись для нього вічність (Зар., На.. світі, 1967, 154); І серед цих чабанських небосхилів, то ясно-червоних уранці, то ще яскравіших — багряних чи жовтогарячих — при заході, відтепер тягнеться твоє безбуремне життя (Гончар, Тронка, 1963, 216).
8. Займати великий простір у довжину; пролягати. Село тяглось без кінця (Барв., Опов.., 1902, 242); За селом, в тіні зубчастих горбів, тяглися чорною стрічкою виноградники (Коцюб., І, 1955, 265); Уздовж річки Ор тягся густий очерет (Тулуб, В степу.., 1964, 7); Понад горою тягнулася одна вулиця, безлюдна, тиха (Збан., Сеспель, 1961, 313); // Бути розташованим, пролягати довгою низкою на якійсь відстані один від одного. Під самими горами тяглися одна за другою рибальські хати в зелених садках та вербах (Н.-Лев., II, 1956, 381); По схилах, перетинаючи шосе, тяглися кількома ярусами траншеї, дзоти (Гончар, III, 1959, 95); // Бути розміщеним у якому-небудь напрямку (про предмети, що їх можна протягнути на певну відстань — вірьовку, дріт і т. ін.). Від стола до дверей тяглася вірьовка, і Микита зрозумів, що то за допомогою неї Карпо відчиняв двері (Тют., Вир, 1964, 385); Численні телефонні дроти, — тягнучись одні десь зі степу, інші знизу, із Сивашів, — сходяться жмутком біля освітленого віконця, зникають у ньому (Гончар, II, 1959, 425); // Простягатися, простелятися (про тіні). Місяць уже сідав, ховаючись за хатами й деревами. По землі тягнулися довгі густі тіні (Коз., Гарячі руки, 1960, 53).
9. перен. Прагнути до чого-небудь, намагатися здобути щось. Душа банувала за чимсь кращим,.. тяглася в інші, кращі світи (Коцюб., II, 1955, 345); Сумирна і чиста душа Чайчихи усе життя тягнулась до того щастя, яке жевріло тільки в переказах і надіях (Стельмах, І, 1962, 292); // Відчувати потяг до кого-, чого-небудь. Вона тяглась до нього, як квітка до сонця (Коцюб., II, 1955, 143); Я змалечку тягнувся до книг (Вільде, Винен.., 1959, 5); Багата наша земля на таланти, тягнуться наші люди до музичної творчості, до пісні (Тич., III, 1957, 320); // Прагнути зрівнятися в чомусь з ким-небудь, не відстати в чомусь від когось. За багатими не тягтись (Номис, 1864, № 1415); Параска.. тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Мирний, IV, 1955, 138).
10. Докладати багато зусиль, тяжко працювати, з труднощами знаходити кошти для чого-небудь (для свого існування, придбання чого-небудь і т. ін.). Грицько не вгавав… — Усе на громаду та на громаду. Що ж громада таке, як не ми? Кому приходиться тягтися, як не нам? (Мирний, III, 1954, 50).
Тягти́ся (тягну́тися) з оста́ннього (заст. оста́тнього) — докладати особливо багато зусиль, надто тяжко працювати, з великими труднощами знаходити кошти на що-небудь. — Громада тяглася з останнього [на судовий процес] (Фр., II, 1950, 49); — Тягнемось, з останнього тягнемось, щоб хоч якусь шкапину придбати (Стельмах, II, 1962, 414).
11. Звучати протяжно і довго. Надворі вив пес. Уперто, жалібно тяглася нота скарги в темряві (Коцюб., І, 1955, 330); З долин, мов нота довга і тривала, Хви-лясто тягся клич плугатаря (Бажан, Вибр., 1940, 180); За стіною тягнеться жалібна мелодія, дбайливо виконувана майстрами музичної техніки (Досв., Вибр., 1959, 364).
12. розм. Бути наявним. — Навіщо тобі хліб купувати, коли, спасибі богу, й свій ще потроху тягнеться… (Мирний, II, 1954, 167).
13. Пас. до тягти́, тягну́ти (у 1-3, 7 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 341.